Львів

Уявіть собі подружжя, яке народилися в Австрії, одружилося та народило нащадків у Польщі, проживало у Німеччині, померло у Радянському Союзі, а поховане в Україні. І за все життя нікуди не переїжджало. Таке могло статися у Львові – чудовому місці, яке за свою історію багато переходило із рук у руки. За останні сто років воно називалося Леополіс, Лемберг, Львув і Львов.

Назва. Українська назва міста – Львів, означає місто «Лева», Лева – сина Данила – засновника міста. Численні кам’яні, металеві леви, яких можна бачити у місті, – знак пошани князеві Леву.

Розташування. Розташований на перетині торгівельних шляхів з Чорного та Балтійського морів, Східної України, Центральної та Західної Європи та, так би мовити, на кордоні цивілізацій, Львів завжди був важливим центром міжнародної торгівлі та співіснування культур багатьох народів. Зручне географічне положення Львова приваблювало купців із різних країн: німці, поляки, шведи, вірмени, євреї створювали в місті окремі квартали й залишили свій слід в історії міста.

Населення. У Львові – майже 750.000 мешканців. Приблизно 80 % населення міста – українці з домішками інших етнічних груп. У своїй історії Львів був справжньою Вавілонією, де проживали вірмени, греки, євреї, поляки, італійці, шотландці, угорці, чехи, німці, росіяни, татари, сарацини та караїми. Внаслідок взаємодії різних культур, кожна з яких залишила в спадок частку своєї самобутності, і сформувалося «місто Лева». Саме тому в архітектурі міста поєдналися готика та бароко, ренесанс та романський стиль, рококо та ампір. Кожен із цих напрямів та стилів визначили неповторний галицький колорит сучасного Львова.

Історія. Перша документована згадка про Львів дійшла до нас із літопису 1256 року. Галицько-Волинський князь Данило з династії Рюриковичів заснував своє місто на західних теренах Київської Русі. Стратегічне розташування на торговельному шляху зі Сходу на Захід попри головний Центральноєвропейський вододіл – Розточчя, біля основних карпатських перевалів, привело до міста численні народи і зробило Львів не тільки космополітичним європейським містом, а й привабливою здобиччю. У XIV ст. за короля Казимира ІІІ, Львів потрапив під польське панування. Пізніше, у 1596 році відбулося впровадження Греко-католицької церкви, також відомої як Українська Католицька церква, яка є результатом компромісу між польським Католицизмом та українським Православ’ям: українці визнали верховенство Риму, не відступивши від Православних Візантійських обрядів. Після першого розділу Польщі 1772 року південно-східна частина Польщі та Західна Україна опинилися під юрисдикцією Австро-Угорської імперії. Після розвалу Габзбурської монархії наприкінці Першої світової війни, новоутворена Українська Національна Рада проголосила незалежний український уряд Західно-Української Незалежної республіки, який розміщувався у Львові. Невдовзі польські війська окупували Львів і повернули Західну Україну під польське управління. 1939 року, внаслідок підписання радянсько-німецького пакту про ненапад Молотова та Ріббентропа, більша територія Західної України перейшла від Польщі до СРСР. Львів вперше опинився під владою Москви. З приходом Червоної армії почалися жорстокі репресії – масові арешти та розстріли. 1941 року Львів окупувала Німеччина, яка нещадно винищила майже усе єврейське населення міста. Після поразки та відходу нацистів 1944 року, Радянська армія знову здобула місто, почалася нова хвиля репресій проти національно свідомих українців. Але всі ці події не змогли зламати сильного духу народу, в Західній Україні, в основному у Львові, виник осередок партизанського руху проти окупантів, який згодом сформував Українську Повстанську Армію. Повстанці подовжували свою боротьбу проти pадянської влади до 1950-х, обороняючи національну ідею до останньої краплі крові. Ніщо не змогло подолати незалежницькі дисидентські рухи, які, в кінці-кінців, привели до утворення сучасної незалежної України, вони були новим кроком розвитку національної свідомості, закладеної у XIX столітті й зосередженої у Львові. Свідченням цього є багато пам’ятників, що були за роки незалежності встановлені у Львові: Тарасу Шевченку, Михайлу Грушевському, Вячеславу Чорноволу, тощо.

   

Культура і освіта. Ще від часів середньовіччя Львів відігравав важливу роль у розвитку культури тогочасної Східної Європи. У XV-XVIII ст. тут існувало кілька шкіл при церковних братствах та монастирях. Заснований 1661 року Львівський університет – один із найдавніших у Центральній Європі і перший на українських землях вищий навчальний заклад. Перші в Україні друковані видання “Апостол” і “Буквар” вийшли також у Львові, надрукував їх Іван Федоров. Своєрідна аура Львова надихала до творчості багатьох усесвітньо відомих людей. Серед них Іван Франко, Соломія Крушельницька, Олекса Новаківський, Михайло Грушевський, Марія Конопницька, Олександр Фредр, Бруно Шульц, Ян Матейко, Леопольд Ріттер фон Захер-Мазоха, Станіслав Лем, Йозеф Рот…

   

Архітектура. «Маленький Париж», – так львів’яни інколи називають своє місто, тому що великою кількістю історичних, культурних та архітектурних пам’яток Львів нагадує музей просто неба. У Львові розташовано понад п’ятдесят відсотків пам’ятників архітектури з усіх, що знаходяться на території України. У просторі Львова велося житлове будівництво міщанського дому. Це здебільшого дво- та триповерхові будинки, прямокутні у плані, часто з внутрішнім подвір’ям. Логічна, чітка система розподілу приміщень добре прочитувалася на фасадах: у горизонтальному поділі, ритмі вікон, акцентах головного входу і балкона з консолями у формі голови лева або листя аканту. На гладких поверхнях – скульптурні рельєфи традиційної античної тематики, а частіше – галицька купецька емблематика: Меркурій, дельфіни, роги достатку для успіхів господаря. У нішах — святі патрони-покровителі. Частина таких будинків збереглася до нашого часу і дивує простотою та продуманістю. В архітектурі Львова, який не сильно постраждав під час війн 20 століття, відображено чимало європейських стилів та напрямків, які відповідають різним історичним епохам. Після пожеж 1527 і 1556 року практично не залишилося слідів готичного Львова, проте добре представлено наступні епохи ренесансу, бароко, класицизму. Характерним для Львова став стиль сецесії, є також приклади арт-деко і берлінського модерну.

Центральну частину міста оголошено історико-культурним заповідником. Унікальність Львова була визнана ЮНЕСКО, яке внесло його в список міст, що посідають визначне місце у світовій культурній спадщині.

   

Сьогодні Львів є містом, де минуле зустрічається з майбутнім. Пірнаєш у невеличкі вулички міста та милуєшся несамовитою красою вікового культурного спадку, де кожен будинок має свою багату і цікаву історію. У скульптурах, фонтанах, навіть в орнаментах стін відчуваєш дух людей, які там жили, розмаїття поглядів, віросповідань та уподобань. Насолоджуєшся парками та сквериками, поглинаєш духовні скарби храмів.

А місто живе та розвивається. Воно намагається й надалі залишати за собою духовне, інтелектуальне та культурне лідерство (гостре почуття самобутності завжди було притаманне львів’янам). Львів упевнено крокує у майбутнє разом із сучасною Європою.

   

Де хочеш іди, і як хочеш роби,
та за щастям їдь тільки до Львова 

Львів – одне із найпрекрасніших міст Європи, в якому органічно переплелись минуле і сучасне. Львів – це перлина Європи, столиця Галичини, місто, яке зуміло зберегти своє давнє обличчя  понад  сім століть.Львів – це також місто храмів, пам’яток архітектури. Це немов би музей під відкритим небом. Вузенькі вулички, величні храми створюють відчуття застиглого часу.

Життя у місті тече неквапливо, з величним спокоєм. Тут немає шумного натовпу, гуркоту автомобілів. Вуличками Львова можна гуляти цілими днями, щоразу відкриваючи для себе щось нове та цікаве. Кожен, хто хоча б раз побував у Львові, повертається сюди знову і знову, тому що це давнє романтичне місто забути неможливо.
Львів – місто з багатовіковою історією, місто в якому переплелася культура різних народів. Бурхлива і надзвичайно цікава історія унікального українського міста Львова налічує сім з половиною віків. Перша документальна згадка про Львів датується 1256 р. Заснував місто Галицько-Волинський князь Данило Романович і назвав його на честь свого сина Лева. Центром давньоруського Львова була сучасна площа Ринок. Місто надійно захищали укріплення, збудовані з урахуванням природних умов — пагорбів Високого Замку та річки Полтви.

Завдяки своєму унікальному географічному розташуванню на перетині головних торгових шляхів між Заходом і Сходом, Львів у XV-XVII століттях стає провідним торговельним центром Східної Європи, найбільшим містом України. Перебуваючи впродовж півтисячоліття в європейському культурному просторі, Львів перетворюється на справжню архітектурну перлину, центр книговидання, ремесел і мистецтв.

У XVIII-XX століттях у складі Австро-Угорської імперії Львів стає відомим як місто технічних інновацій, зокрема тут вперше у світі винайшли гас і гасову лампу.

У другій половині XIX століття було відкрито родовища нафти у Бориславі, заліз­нич­ні шляхи сполу­чили Львів із столицею імперії та іншими європейськими міс­тами. У місті прокладено трамвайну колію, запроваджено газове, а згодом електричне освітлення. Розбу­довуються нові квартали, з’являються театри, дорогі готелі, банки, громадські установи.

Кінець століття XIX – початок XX століття – це період національного піднесення серед галицьких українців. Львів став центром національного відродження, тут жили й працювали видатні політичні та культурні діячі.

На початку XX століття Львів став столицею третього у світі регіону за видобутком нафти після США і Росії. У 1939-1991 роках Львів перебував під владою тоталітарного Радянського Союзу. Із моменту здобуття Україною незалежності місто набуває статусу культурної та духовної столиці української держави. У 1998 році місто Львів був внесений до списку світових пам’яток архітектури, які знаходяться під охороною ЮНЕСКО.

Львів – це перлина архітектури. Львів – це місто, в традиціях і архітектурі якого гармонійно об’єдналася старовина та сучасність. Тут змішалися готика і бароко, ренесанс і Романський стиль, рококо та ампір, сучасна еклектика і конструктивізм. Великий вплив на культуру й архітектуру Львова мали Австро-Угорська імперія і Польща. Магнати і меценати XVI-XVII століть запрошували талановитих майстрів з усієї Європи, які створили унікальну перлину архітектури. Варто приїхати сюди, щоб відчути неповторний дух, смак і пристрасть Галичини; пройтися по вузьких вулицях Старого міста, обійти Площу Ринок, помріяти в одній з кав’ярень, подивитися на місто з гори Високий Замок. І тоді, після неспішного знайомства з містом Ви відчуєте містіку середньовіччя.